У електронній переписці з послом України в Республіці Сенегал Олександром Овчаровим ми спробували дати короткий нарис життя модерного Сенегалу, який є зразком для наслідування не лише для держав спекотного Африканського континенту. Окрім Сенегалу, Овчаров віднедавна також є послом за сумісництвом в Габоні, Кот д’Івуарі та Ліберії (про що невдовзі буде окремий матеріал).

Розкажіть про свій шлях у сфері дипломатії? Як ви потрапили на роботу до Сенегалу?

У будь-якого дипломата, вітчизняного або іноземного, кар’єра у цій відповідальній державній сфері складається по-різному, але дипломатичний шлях ніколи не буває легким. Така специфічна у нас робота.

Мені пощастило, що моїми першими вчителями в дипломатії стали покійний Геннадій Удовенко, Олександр Чалий, Юрій Сергєєв, а допомагали робити перші кроки низка колег – професіоналів вищого ґатунку, з якими й досі підтримуємо робочі та особисті стосунки.

Роботу на Михайлівській площі я розпочав ще у 1996 році, в одному з найцікавіших, але найвідповідальніших підрозділів – Управлінні інформації. Є досвід роботи і в галузі двосторонніх відносин, і в секретаріаті першого заступника міністра з питань європейської інтеграції. Майже два роки (2002-2003 рр.) представляв Україну в експертних комітетах (Керівний комітет з питань ЗМІ та робоча група з питань свободи слова) Ради Європи (м. Страсбург). У 2003-2004 вчився в Женевському Центрі політики безпеки.

Але, є чим пишатися і в роботі за кордоном, бо для дипломата закордонний досвід, як на мене, є найголовнішим. Цей безцінний досвід я отримував у Страсбурзі (ППУ при Раді Європи) (1997-1998), а також у Тегерані (2005-2009, 2010-2014) – два відрядження, загалом сім років в унікальному Ірані – та ще й у дуже важкий для цієї чудової країни період міжнародних санкцій та ізоляції. А до Сенегалу «потрапив» у тому числі через непогане, разом і з англійською, володіння французькою мовою, та, як стверджувало керівництво, досвід та вміння працювати у складних умовах. Не злякали ані відстань, ані складні кліматичні та безпекові умови [офіційна біографія Олександра Овчарова доступна на сайті МЗС, – ред ЦДА].

З чим у вас асоціювалася Африка до початку роботи? Що вас розчарувало, а що навпаки надихає?

Асоціація мала дві сторони: життєвий аспект та специфіка роботи українських посольств в Африці. Оскільки колеги щиро ділилися власним досвідом, та й Інтернет в Ірані свого часу хоча й часто погано, але ж працював, життєвий аспект ілюзій не створював – спека, вологість, бруд і шалений колорит. Хоча й Дакар розташований на березі Атлантичного океану, знав чітко, що їду все ж не на курорт. Щодо наших посольств в регіоні, все просто: їх мало, з нечисельним персоналом, але з великою купою завдань, оскільки, крім країн акредитації, кожна з установ «тягне» ще до десятки (а часто й більше) держав так званої політичної та консульської відповідальності. Вибачте за тавтологію, але Африка до початку роботи в неї асоціювалася, насамперед, саме з роботою.

По приїзду неочікувано вразили гостинність і доброзичливість сенегальців, практична відсутність агресії з їхнього боку, расова та релігійна толерантність. «Вбиває» африканська непоспішність, часто необов’язковість, домінування бюрократизму в чисельних держструктурах. Але до всього звикаєш… Більш за все розчарувало те, що, за об’єктивних обставин – війни та кризи в Україні, відповідно відсутності належного фінансування, Посольство, у складі якого лишилися лише Посол та консул, попри серйозні перспективи, насамперед, економічного плану, не може діяти повноцінно, тем більш у регіоні. Просування національних інтересів має підкріплюватись, в першу чергу, відповідною кадровою політикою.
Надихає, у свою чергу, все ж розуміння необхідності створення умов для реалізації наявного потенціалу за більш сприятливих у нашій країні внутрішніх обставин. Хто це робитиме, якщо не ми зараз? Надихає, що період «виживання» Посольства рано чи пізно зміниться на справжню дипломатичну діяльність, і ми матимемо не лише спонтанні, побудовані виключно на ентузіазмі кількох осіб (включаючи наших «однодумців» в МЗС: директора ДБСА Андрія Заяця, мого попередника, та працівників відділу Африки) результати, але й позитивний ефект від цілеспрямованої і послідовної роботи в різноманітних сферах.

Якою є ваша головна мета на посаді посла України в Сенегалі?

У країні акредитації – сприяти налагодженню взаємовигідних політичних і, головне, економічних відносин, підтримка зусиль українського бізнесу з виходу на перспективні африканські ринки; забезпечити інформаційну присутність України в сенегальському суспільстві та у регіоні в цілому; довести, що Україна має і може стати для Сенегалу та сусідніх країн надійним і передбачуваним партнером у різних сферах.

В Україні, якщо відкинути офіційні штампи, доводити і переконувати, що не лише Брюссель, Відень або Женева має бути серед пріоритетів нашої дипломатії – економічні перспективи для України саме в Африці та Азії. Майже усі європейські країни, на відміну від африканських, мають свої посольства в Києві, навіщо ж ми комплектуємо наші посольства України в Європі за рахунок «обкрадання» посольств в Азії та Африці? У більшості з яких не просто немає, наприклад, економічних відділів, створення яких передбачалось відповідними урядовими рішеннями, але взагалі відсутні фахівці з економічних питань? І цю ситуацію треба виправляти негайно…
Демократія та негритюд
Розкажіть, будь ласка, про особливості держави Сенегал? Чим вона прикметна з поміж інших країн Африканського континенту?

Сенегал є хоча й не багатою, але однією з найбільш демократичних країн Африки. Він успадкував найкращі традиції французької демократії і позиціонує себе як найдемократичніша країна у Західній Африці. Саме цим пишаються сенегальці, які на власному прикладі демонструють сусідам по регіону та на континенті у цілому, які слід долати – у мирний спосіб, шляхом переговорів та взаємних поступок – існуючі проблеми і конфліктні ситуації. Багатьох приваблює політична стабільність, низький рівень криміногенної ситуації та рішуча протидія терористичним загрозам, що дає можливість залучати значні інвестиції, перетворюватись на реальний регіональний центр. Все це також дає моральне право Сенегалу пропонувати і реалізовувати активні посередницькі зусилля у вирішенні багатьох проблем на Африканському континенті.

Яке місце Сенегал займає в межах Африканського регіону, та зокрема на Заході Африки? Наскільки сильний вплив мають концепції Леопольда Сенгора на сучасну Африку?

Якщо говорити про Африканський регіон у цілому, то позиції Сенегалу в політичному плані є достатньо серйозними. Президент країни М.Саль обраний головою ECOWAS і докладає значних зусиль для врегулювання конфліктів у цьому регіоні. Його діяльність була позитивно оцінена Заходом: у 2016 р. президент США Б.Обама подякував М.Салю за роботу на чолі ECOWAS, роль лідера у регіоні і особистий внесок у поглиблення загального демократичного процесу в Африці. Крім того, М.Саль отримав міжнародну премію «Середземномор’я за мир», якою він нагороджений за дипломатичну діяльність, спрямовану на просування миру в Африці та у світі в цілому. Дакар постійно ініціює проведення міжнародних форумів, спрямованих на посилення загальної безпекової ситуації в регіоні та на континенті, харчової безпеки в країнах південніше Сахари тощо.

В економічному плані Сенегал продовжує перебувати серед країн з недостатньо розвиненим рівнем економіки. Незважаючи на зафіксовані у 2015 р. темпи економічного зростання країни у 6,5%, того ж року МВФ визначив Сенегал як країну, яка входить до списку 25-ти найбідніших держав світу (рівень ВВП на д/населення – 934 дол. США). У Сенегалі високий рівень безробіття, особливо серед молоді. До 40% дипломованих спеціалістів не можуть працевлаштуватися. Значна частина населення перебуває на межі голоду. У 2015 р. Національна рада з питань безпеки харчування змушена була проводити роздачу серед понад 927 тис. осіб (серед них понад 155 тис. – діти віком до 5 років), які перебували під загрозою голоду, 27100 тонн продуктів харчування.

Розроблена першим президентом Сенегалу Л. Сенгором [1960-1980 рр. – ред] концепція «негритюду», суть якої полягає в самобутності культури африканського континенту та національної гордості його жителів, й досі має сильний вплив на сучасну Африку. Досі популярна висунута Л.Сенгором національна ідея, яка фактично виходить за рамки етнічних та расових розмежувань. Він завжди підтримував ідею африканської єдності і наводив приклад Сенегалу – країни, яка формувалася під впливом як Європи, так і Африки. Нині багато африканських лідерів, політичних діячів тощо, використовують популярну в суспільних колах країн Чорної Африки згадану концепцію «негритюду», закликаючи, як і Л.Сенгор, до об’єднання найкращих європейських гуманістичних та соціалістичних традицій з традиційними африканськими цінностями, такими як єдність і общинність.

“Сенегал процвітаючий”
Що є основою економіки Сенегалу? За рахунок чого живе країна і яке її місце у глобальному поділі праці?

Основна галузь економіки Сенегалу – сільське господарство. Крім того, як і в переважній більшості країн, де не використовуються корисні копалини або їх немає, значну частину державних надходжень складають податки на імпортні товари. Поки що сільське господарство Сенегалу, незважаючи на присутність італійських, французьких, іспанських підприємців, перебуває на незадовільному рівні. Ця галузь економіки Сенегалу забезпечує населення країни продуктами власного виробництва лише на декілька місяців на рік.

У 2014 р. в країні прийнято «План Сенегал процвітаючий», яким передбачено розвиток національної економіки – створення дорожньої інфраструктури, забезпечення країни електроенергією, розбудова видобувної галузі, туристичної сфери і, безумовно, підвищення рентабельності сільського господарства. Прийняті національні програми щодо забезпечення країни рисом власного виробництва (з 2017 р.), підвищення продуктивності великої рогатої худоби, забезпечення населення молоком та овочами. Міжнародні фінансові структури, окремі країни та навіть індивідуальні іноземні інвестори погодилися підтримати цей план і виділяють достатньо коштів для його реалізації.

Чим в економічному плані Сенегал може бути привабливим для українського бізнесу? Які є конкретні вдалі проекти?

Український бізнес робить лише перші кроки щодо просування своїх інтересів в Сенегалі. Поки що йдеться про реалізацію в цій країні продукції металургійної та хімічної галузей економіки України. В Сенегалі не бракує продукції автомобільної та переробної галузей, побутової техніки тощо – ринок заповнений виробами з країн ЄС та КНР.

Українська продукція також мала б успіх за умов її появи на ринку. Місцевий споживач незадоволений дешевою (але низькоякісною) китайською продукцією або дорогою європейською. Він із задоволенням би купував якісну продукцію за поміркованими цінами. Тут дуже доречними були б спільні представництва українських компаній (Торгівельні дома), які представляли б або товари однієї, або декількох галузей економіки України. Крім того, Сенегал, враховуючи його стратегічне розташування та портові можливості, можна було б ви користати як плацдарм для просування продукції українського виробництва в сусідні країни Західної Африки.

Що заважає українському бізнесу працювати в Сенегалі? Які є перешкоди? Як їх здолати?

Українському бізнесу працювати в Сенегалі поки що нічого, крім власної нерішучості та відсутності оперативності, не заважає, оскільки він тут, практично, і не представлений.
Але цей перспективний ринок, де ми ще може успішно конкурувати з представниками французького, китайського, марокканського, азійського бізнесу, чекатиме не буде – приваблива ніша дуже стрімко звужується і звузиться до нуля, якщо не вживати кардинальних зусиль, спрямованих на активне просування вітчизняної продукції.

Цій справі має сприяти нещодавно відкритий в Дакарі українсько-сенегальський бізнес-центр у партнерстві з Міжнародною торговою палатою України. За відсутності в Посольстві економічного відділу (і взагалі жодного фахівця з економічних питань!), створення якого передбачалось ще у 2013 році відповідним урядовим рішенням, ця структура могла би стати координаційним центром з просування продукції українського виробництва на місцевий ринок, а також ринки сусідніх країн.

Охарактеризуйте, будь ласка, поточний стан торгівельно-економічних відносин України та Сенегалу? Які є зони зростання? І навпаки над чим варто працювати?

Суттєве погіршення економічної ситуації в Україні у 2014 р. значно вплинуло на обсяги товарообігу між Україною і Сенегалом. Якщо у 2013 р. він становив 89,2 млн. дол. США, то у 2015 році – лише 53,4 млн. дол. США. Показники товарообігу між Україною та Сенегалом у січні-лютому 2016 р. свідчать про його подальше падіння (на 30,8%).

Україна традиційно постачає до Сенегалу чорні метали (99% від загального обсягу товарообігу). Є можливість експортувати також мінеральні добрива, виробництво яких в Україні зараз різко зменшилося. Крім того, Сенегал міг би імпортувати українське сухе молоко, олію та іншу продукцію харчової групи. Проте, місцевий споживач не бачив на власні очі, не куштував їх і, відповідно, не може ані оцінити якість цих товарів, ані порівняти їхню ціну з вже існуючою подібною продукцією виробництва країн ЄС або Латинської Америки. Справа за українськими виробниками.

Наскільки ми конкуруємо з Росією у Сенегалі?

Поки що говорити про конкуренцію між українським і російським бізнесом в Сенегалі підстав немає. Український ще тільки робить перші кроки, у той час як російський тут представлений давно. Російсько-сенегальське співробітництво розвивається у сфері вилову риби, її переробки, а також птахівництва. Російські підприємці модернізували завод з переробки риби та морепродуктів Africame, інвестували 125 млн. дол. США у будівництво заводу Albatros (усі продукція експортується до РФ).

Крім того, планується будівництво подібних підприємств у містах Матам та Госсас. У 2015 р. мала розпочати роботу фабрика з вирощування птиці, проте її відкриття перенесено на 2016 р. Потужності згаданого підприємства дозволять забезпечити повністю потреби Сенегалу в курятині, а також експортувати значну частину цієї продукції до сусідніх країн.

Як уряд Сенегалу ставиться до України? В якому стані перебуває політичний діалог між нашими країнами?

Посольство України почало працювати в Сенегалі з липня 2012 р. Ставлення сенегальської сторони до подій, які відбулися в Україні протягом кінця 2013 – початку 2014 рр., можна охарактеризувати як «нейтрально-позитивне». Попри спільні з нашими західними партнерами зусилля, місцеві влада і ЗМІ офіційно не відреагували на анексію Криму, російську агресію у Луганській та Донецькій областях, арешти і засудження українських громадян. Але ситуація поступово змінюється.

Позитивне ставлення до України і бажання активізувати політичний діалог підтвердив міністр закордонних справ Сенегалу Манкер Ндіай під час зустрічі зі своїм українським колегою Павлом Клімкіним під час 15-го саміту франкофонії в Дакарі (листопад 2014 р.). У ході вручення мною Вірчих грамот президенту Сенегалу М.Салю (06.01.2015), чисельних зустрічей з керівниками сенегальських міністерств та відомств, військовими тощо, ми отримали чіткий сигнал – Україну хочуть бачити в числі перспективних, надійних та передбачуваних партнерів Сенегалу.

Після обрання України та Сенегалу до складу непостійних членів РБ ООН уряд Сенегалу заявив про свою готовність активізувати двостороннє співробітництво. Ми знаходимо спільну мову в ході координації роботи делегацій двох країн у РБ ООН, на взаємній основі підтримуємо кандидатури від наших країн до різноманітних міжнародних структур. Докладаються, і не без успіху, зусилля в плані вдосконалення договірно-правової бази, а також вже є перші в історії українсько-сенегальського співробітництва позитивні, конкретні результати у сфері військово-технічного співробітництва.

Центр дослідження Африки, Олександр Мішин