JeuneAfrique: Чад, Буркіна-Фасо, Малі. Нігер, Конго-Браззавіль, Гвінея… Чимало африканських держав прагнуть зблизитися з Москвою. Яка Ваша думка щодо зростаючого впливу Росії в Африці?

Максим Субх: Особисто я розділив би поняття «активності» Росії в Африці, успадкованої від СРСР та зосередженої у сферах освіти та військових навчань, і «зростаючого впливу» Росії у зазначених країнах.  На противагу концепції «нікчемності Заходу», ця ілюзія базується на достатньо комплексній медійній архітектурі.  

Росія сьогодні використовує достатньо широкий  інструментарій для своїх дезінформаційних кампаній. Зосередженість цих кампаній на українській активності в Африці свідчить про ефективність роботи, яку ми проводимо. У цьому зв’язку варто зазначити, що російські наративи змінилися. Власне, від  «практичної відсутності України на континенті» ще 2 роки тому відбувся перехід до відвертої критики нашої сьогоднішньої африканської стратегії, що підтверджує наявність української проблематики у порядку денному Африки. Лише за квітень 2024 року згідно з дослідженнями Africa Center for Strategic Studies у регіоні налічувалося близько 70 дезінформаційних кампаній, що проводилися Росією в Африці одночасно.

Чи має Україна у рамках власної дипломатичної активності засоби перешкоджання Росії у поширенні нею впливу на африканському континенті?

Російська soft power архітектура не є для нас об’єктом хвилювань на відміну від більш турбуючих прикладів впливу росіян, які вимагають миттєвої реакції. Таким прикладом, серед іншого, є дискредитація у регіональному медіаполі нашого Посольства у Кот-д’Івуарі, яка йде паралельно із розбудовою нами дійсно ефективного діалогу з івуарійською стороною, у якій ми вбачаємо надійного партнера. Йдеться, зокрема, про фейкове комюніке Посольства щодо набору солдатів до української армії та постачання дронів до Кот-д’Івуару.

Іншим прикладом, що непокоїть нас, є ситуація довкола укладення т.зв. «угоди про двостороннє співробітництво» між сенегальським містом Тьєс з т.о. Севастополем на т.о. Росією території АР Крим. Офіційний Дакар обрав стратегію відмовчування, не зважаючи на перманентні сигнали нашого Посольства. З метою доведення нашої позиції та розуміння бачення нової сенегальської влади нами було вжито низку відповідних заходів.

Ситуація, втім, набула розвитку. 2 серпня цього року, як ви знаєте, Посол України був запрошений (наголошу на цьому формулюванні) на зустріч до МЗС Сенегалу, де він, серед іншого, особисто вручив ноту протесту МЗС України Яссін Фаль [ред. – Міністр Африканської Інтеграції та Закордонних Справ СенегалуЇ, у якій йдеться про вчинені мером сенегальського міста Тьєс кроки. Ноту мовчазно взяли до уваги. Через відсутність конструктивної відповіді від сенегальської сторони МЗС України ухвалило рішення викликати Посла України у Сенегалі до столиці для консультацій. Його повернення залежить виключно від бажання Сенегалу виявити повагу до територіальної цілісності України та скасувати цю т.зв. угоду.

Київ має на меті відкрити в Африці низку Посольств. Скільки Посольств вже функціонують та роботу скількох ще планується започаткувати?

З жовтня 2023 року ми відкрили 7 нових Посольств у країнах континенту (у Руанді, Мозамбіку, Мавританії, Демократичній Республіці Конго, Ботсвані, Кот-д’Івуарі та Гані). Триває процес відбору та призначення послів до цих країн. Ми плануємо відкрити найближчим часом наші Посольства у Камеруні та Танзанії. Наразі в Африці функціонують 18 Посольств України.

Станом на зараз як Ви можете охарактеризувати Ваші відносини з Африкою?

Ґрунтуючись на пріоритетах, визначених Президентом України Володимиром Зеленським у січні 2022 року, за останні два роки Україна суттєво активізувала політичний діалог з африканськими партнерами. У період між 2022 та 2024 рр. Президент України провів 57 змістовних зустрічей та телефонних розмов з африканськими лідерами, Міністр закордонних справ України - 87.

У червні 2023 р. Україна прийняла делегацію із 7 африканських лідерів та високих представників (з ПАР, Коморських островів, Замбії, Сенегалу, Єгипту, Конго та Уганди) у рамках Африканської мирної ініціативи. Міністр закордонних справ України здійснив 4 турне до африканських країн, під час яких він відвідав Гану, Сенегал, Кот-д’Івуар, Кенію, Марокко, Ефіопію, Руанду, Мозамбік, Нігерію, ПАР, Ліберію, Малаві, Замбію та Маврикій.

Як Спеціальний Представник України з питань Близького Сходу та Африки я неодноразово відвідував континент (Ефіопія, Марокко, Єгипет, Сенегал, Гана, Кот-д’Івуар, Кенія, Ботсвана, ПАР, Замбія, Намібія, Мавританія) і планую нові візити.

2 березня 2022 року в ООН лише 28 африканських держав відкрито засудили російську агресію, натомість 25 держав утрималися або взагалі не взяли участь у голосуванні. Чи вважаєте Ви, що з тих пір позиція деяких з цих країн змінилася?

Завдяки нашій вже згаданій роботі з Африканським континентом дедалі більша кількість держав Африки займає позицію, яку я б назвав «більш виваженою», інші ж є справді проукраїнськими. Так, найважливіші для нас резолюції Генеральної Асамблеї ООН підтримало 30 країн Африки.

Саміт Миру, організований Україною у Швейцарії у червні, відвідали всього 14 із 55 країн-членів Африканського Союзу. Чи означає це, що українська стратегія щодо Африки поки не є ефективною?

Ці 14 держав становлять приблизно 25% країн континенту. Ми працюємо над залученням якомога більшої кількості держав Африки до участі у другому Саміті. Ми вважаємо, що лише всебічний тиск світового суспільства на агресора уможливить досягнення всеосяжного, справедливого та тривалого миру для України.

Після боїв у Тінзаватені, що на півночі Малі, Андрій Юсов, представник ГУР МО України, заявив, що малійські повстанці отримали «інформацію і не тільки, що дозволило досягти поставлених цілей у боротьбі з російськими військовими злочинцями». У якій мірі Україна задіяна у цій операції?

Україна рішуче відкидає будь-які звинувачення на свою адресу у нібито «підтримці нею міжнародного тероризму, порушенні Статуту ООН та міжнародного права». Ніамей вирішив висловити солідарність з Малі, яка обрала шлях на зближення з державою-терористом, Російською Федерацією, яка вже понад два роки веде неспровоковану війну проти України та поширює хаос в усіх куточках світу, включно з Африканським континентом.

Ми щиро бажаємо й надалі розбудовувати взаємовигідні стосунки з усіма державами Африки. Ми зробили важливий внесок у міжнародні зусилля з відновлення безпеки, зокрема, в регіоні Сахелю. У 2019-2022 роках у складі місії ООН з підтримки миру у Малі перебував український контингент.

Малійські можновладці заявляють про «відкриту агресію» та характеризують український уряд як «неонацистський». Що б Ви на це відповіли?

Ми рішуче відкидаємо звинувачення Перехідного уряду Малі у нібито «підтримці Україною міжнародного тероризму». Нагадуємо, що саме Україна, будучи одним із засновників Організації Об’єднаних Націй, активно підтримувала право народів Африки на незалежність, зокрема й Республіки Малі. Росія, натомість, руйнує архітектуру міжнародної безпеки та порушує ці самі засади Статуту ООН.

Прикро, що Перехідний уряд Республіки Малі ухвалив рішення про розрив дипломатичних відносин з Україною, не здійснивши ретельного аналізу обставин інциденту на півночі Малі, а також не надавши жодних доказів щодо причетності України. При цьому ігнорується, що підконтрольні Кремлю військові структури, зокрема «Вагнер», використовують терористичні методи та є безпосередньо причетними до воєнних злочинів, вбивств цивільного населення та жорстокого поводження з військовополоненими як в Україні, так і в Африці.

Росія та її союзники перманентно набирають військових в африканських країнах. Як Ви розцінюєте цю стратегію?

Москва продовжить вербувати всіх, кого зможе звабити обіцянками легких грошей в обмін на вбивства українців. Доки Путін намагатиметься зберегти працездатне чоловіче населення РФ, він відправлятиме на війну найменш економічно цінні ресурси.

Він вербує десятки молодих людей з країн Африки за програмою «робота-навчання», не попереджаючи про майбутню роботу на військових підприємствах. Україна своїми силами та за сприяння партнерів робить усе можливе аби зупинити російську агресію, зокрема, шляхом знищення військових об’єктів на території Росії. Держави Африки мають вжити всіх можливих заходів аби унеможливити вербування їхніх громадян з огляду на очевидні загрози для їхнього здоров’я та життя.

До війни Україна у великих кількостях експортувала зернові, а саме пшеницю та кукурудзу, до Єгипту, Нігерії або ж Ефіопії. Які засоби стабілізації та покращення експортних поставок Україна має зараз?

 

Розглядаються опції використання альтернативних шляхів поставок через Чорне море та суходолом.

Чи маєте Ви намір укласти угоди з низкою африканських держав з метою розбудови портових та залізничних шляхів?

Понад 2 300 суден пройшло Чорноморським коридором та понад 43 млн тон агропродукції було доставлено до 40 країн, зокрема до Африки. Продовжує функціонувати  гуманітарна програма «Зерно з України». Завдяки ній у 2023-2024 рр. відправлено майже 200 тис. тон українського зерна та продовольства до Сомалі, Кенії, Ефіопії, Нігерії, Мавританії, Судану та ДРК.

Ми активно працюємо над створенням в Африці зернових хабів. Україна прагне перейти від експорту сировини до побудови сталої та незалежної системи внутрішнього виробництва та переробки в Африці. Ми також зацікавлені у проведенні спільних з африканськими країнами наукових досліджень та в обміні досвідом, зокрема, у сфері використання новітніх аграрних технологій, які дозволять боротися з посухою із застосуванням енергозберігаючого обладнання. Це допоможе країнам Африки впоратися із викликами, спричиненими кліматичними змінами.