Економічний прогрес Гамбії залежить від стабільної двосторонньої та багатосторонньої допомоги, надійного державного управління економікою та безперервної технічної допомоги з боку багатосторонніх і двосторонніх донорів.
Поступові реформи у фіскальній політиці допомогли покращити стабільність та зростання економіки країни. Завдяки підвищенню активності в базових галузях (сільське господарство, туризм), а також інвестиціям приватного сектору, підтриманим надходженням грошових переказів, і державним інвестиціям, економічне зростання у 2023 році склало 4,8%.
Очікується, що у 2024 році економічне зростання Гамбії прискориться до 5,6%, головним чином за рахунок сільського господарства та сфери послуг, які виграють від сприятливих погодних умов, і збільшення туризму. Розвиток промисловості Гамбії дещо сповільнився після завершення великих інфраструктурних проектів у рамках підготовки до проведеного в Гамбії у травні 2024 року саміту Організації ісламської співпраці (OIC). Приватні інвестиції та споживання, підтримані грошовими переказами, а також державне споживання, спричинене проведенням саміту OIC, сприяли зростанню попиту. Очікується, що за підсумками 2024 року річна інфляція сповільниться з 16,9% (у річному обчисленні) у 2023 році до 14,4%, головним чином через ціни на імпорт. Рівень інфляції в Гамбії, особливо цін на продукти харчування, залишається близько 17,0% і продовжує знижувати купівельну спроможність домогосподарств. Щоб приборкати стабільно високу інфляцію, Центральний банк Гамбії дотримується жорсткої монетарної політики, зберігаючи протягом 2024 року свою облікову ставку високою (на рівні 17%) та незмінною з серпня 2023 року.
За даними Trading Economics, ВВП Гамбії у 2023 році становив $ 2,3 млрд. ($708 – на душу населення). У 2024 році бюджетний дефіцит країни має зменшитися до 2,6% ВВП (3,7% у 2023 році) завдяки збільшенню внутрішніх доходів і зменшенню капітальних витрат. Очікується, що державний борг продовжить скорочуватися до 69,3% ВВП у 2024 році (75,6% у 2023 році). Тим не менш, відповідно до даних СБ/МВФ Гамбія залишається під високим ризиком боргової кризи.
Сільськогосподарський сектор Гамбії становить близько 30% ВВП країни, у ньому зайнято 75% жителів. Головною експортною культурою є арахіс - складає 40% об’ємів експорту. Для внутрішнього споживання виробляються рис, кукурудза, просо, сорго, кассава (маніок), плоди пальмової олії тощо. Вирощують також апельсини, банани, бобові, манго, папайю, овочі та бавовну. Розвивається тваринництво - тут розводять велику рогату худобу, кіз, вівці, свиней, ослів, коней, а також птахівництво.
Розвинене морське і річкове рибальство: виловлюють акул, баракуд, бонго (оселедець), зубатку, камбалу, макрелі, морського окуня, сардини, солоро ("тигрову" рибу), тарпана, тунець, анчоусів, креветки, лангустів та устриць.
Аграрний сектор країни має невикористаний потенціал: обробляється менше половини площі земель сільськогосподарського призначення, продуктивність праці в сільському господарстві залишається невисокою. Діяльність дрібних господарств пов’язана переважно з обробкою кеш'ю, земляних горіхів, риби та шкіри.
Розташування Гамбії на березі океану та близькість до Європи зробили її одним із популярних туристичних маршрутів у Західній Африці. Інвестиції приватного сектору в екологічний туризм та туристичні об'єкти є досить популярними. Туризм зазвичай приносить близько 20% ВВП.
Головна проблема ринку в Гамбії - погана інфраструктура. Доступ до електроенергії становить 35%, відбуваються часті перебої з подачею електроенергії. Витрати на електроенергію в Гамбії є одними з найвищих у субрегіоні на рівні 25 центів за кіловат-годину (кВт-год).
Безробіття та неповна зайнятість населення залишаються високими.
Уряд Гамбії прагне покращити інфраструктуру та модернізує мережу доріг, телекомунікаційну систему, морський порт і аеропорт, а також електричну мережу.
ВВП: 3,01 млрд дол. США (2024 р.).
ВВП на душу населення: 1070 дол. США (2024 р.).
Провідні сектори (2024 р.): сектор послуг (близько 65% ВВП): туризм (близько 20% ВВП), торгівля, транспорт і зв'язок; сільське господарство (близько 23,22% ВВП): арахіс (земляний горіх), рис, просо та худоба; промисловість (приблизно 16,66% ВВП): переробка сільськогосподарської продукції, виробництво та будівництво.
Зовнішня торгівля Гамбії
За даними сайту The Observatory of Economic Complexity, експорт товарів країни у 2022 році склав $170 млн.
Основними експортними товарами були: кокоси, бразильські горіхи та кешью ($35,4 млн), пиломатеріали ($17,4 млн), металобрухт ($15,5 млн), необроблена деревина ($14,8 млн) та молюски ($14,7 млн). Найбільшими торговими партнерами з експорту стали: Китай (52,9%), Індія (8,2%), Іспанія (8,1%), В’єтнам (7,6:%) та Бельгія (4,6%).
Імпорт у 2022 році склав $1,44 млрд. Основними статтями імпорту до Гамбії є: легка чиста ткана бавовна ($140 млн), рис ($73,6 млн), цукор-сирець ($72,5 млн), м'ясо птиці ($58,5 млн) та пальмова олія ($55,3 млн), які імпортуються переважно з: Китаю (31,53%), Сенегалу (12,29%), Індії (8,47%), Бразилії (7,85%) та США (4,60%).
За даними сайту UNSTADstat, експорт товарів країни у 2023 році склав $287 млн., імпорт до Гамбії склав $1,22 млрд. Структура експорту за групами товарів у 2023 році: всі продукти харчування (49%), матеріали для сільськогосподарських робіт (22%), руди та кінцеві метали (8%), паливо (8%), промислові товари (12%). Найбільшими торговими партнерами стали: Китай ($10 млн), Індія ($8 млн), Малі ($4 млн), Сенегал ($3 млн), Чилі ($2 млн).
Експорт: 127,4 млн дол. США (2023 р., macrotrends.net).
Основні експортні товари: арахіс та його продукти, риба та морепродукти (в основному сушена та заморожена риба), деревина (включаючи нелегальний експорт цінних порід деревини), золото та коштовні метали (переважно реекспорт), овочі, фрукти та какао. Основні партнери: Гвінея-Бісау - 71%, Малі – 11%, КНР – 6,9%, Індія – 2,8%, Сенегал – 1,6%.
Імпорт: 822,3 млн дол. США (2023 р.). Основні імпортні товари: нафтопродукти: паливо та мастильні матеріали; продукти харчування: рис, пшениця, цукор та олія; машини, електроніка та транспортні засоби різного призначення; будівельні матеріали: цемент, метал і скло; одяг, текстиль та фармацевтична продукція.
Основні партнери: Данія – 66%, Сенегал – 5,7%, Індія – 3,6%, КНР – 3,5%, Бельгія – 3,1%.