Переклад з французької
Інтерв’ю Посла України в Сенегалі Андрія Зайця
журналові „Депеш діпломатік” (№49, лютий 2013 року)
Посол України: „Наш товарообіг потроївся”
Пан Андрій Заяць прибув до Дакару у червні 2012 року і активно включився до розвитку економічної співпраці Сенегалу та України.
- Пане Посол, що передувало Вашому призначенню до Сенегалу?
- Я розпочав свою дипломатичну кар’єру 1995 року в Будапешті, згодом – у Брюсселі, потім знову повернувся до Угорщини. У лютому 2008 року мене було призначено Послом України в Гвінеї. З резиденцією в Конакрі я був акредитований у кількох країнах Західної Африки, у т.ч. з грудня 2009 року – в Сенегалі. Мені вдалося переконати свої власті, що регіональне Посольство буде ефективніше працювати саме в Дакарі. Саме тому з 1 червня 2012 року ми відкрили Посольство в Сенегалі.
Наше дипломатичне представництво відповідає за розвиток відносин з дев’ятьма країнами регіону. Попри те, що ми опікуємося багатьма країнами, співпраця концентрується навколо наших головних торговельних партнерів, з якими маємо змістовні відносини. Маю на увазі Сенегал, Гвінею та Кот-д’Івуар.
- Чим був зумовлений вибір Гвінеї для розміщення регіонального Посольства?
- Мені часто ставлять це питання. Справді, дехто вважає цей вибір нелогічним. Проте на час створення цього Посольства наш вибір був логічним, оскільки в Гвінеї ми мали великі інтереси в гірничій галузі. З того часу, процеси приватизації та інші зміни, що відбулися в Гвінеї, перевели ці інтереси до сфери інтересів інших країн. у т.ч. Росії. Хоч і нині в компанії „РусАл” працює чимало українських фахівців, ми вже не маємо того впливу, що ми його мали 20 років тому.
- Якою є співпраця між Сенегалом і Україною?
- Коли я прибув у лютому 2008 року і поглиблено ознайомився зі змістом наших відносин, я зі здивуванням констатував, що з Сенегалом вони були майже відсутніми. Лише торгівля, обсяги якої коливалися навколо 25-30 млн. дол. У нас навіть не було в роботі проектів міжнародних договорів: кожен ішов своїм паралельним шляхом, які перетиналися дуже зрідка.
З 2009 року наше Посольство організовано розгорнуло планомірну роботу. 2011 року Мадіке Ніянг – на той час Міністр закордонних справ – здійснив свій перший візит до України. Це був перший контакт високого рівня між двома країнами з часу встановлення дипломатичних відносин. Нині маємо 5 угод, готових до підписання під час наступної зустрічі високого рівня. За логікою, нині черга України здійснити візит до Дакару, оскільки ми відкрили тут Посольство і за 10 років наш товарообіг потроївся. Гадаю, що це непоганий результат.
До того ж, ми розпочали співпрацю в галузі спорту. Торік 25 юних сенегальських футболістів взяли участь в оглядових зборах в Україні. Окремі з них були відібрані і нині тривають процедури узгодження їхніх контрактів з українськими клубами. Хотів би навести приклад Папа Гує, який напевно є найбільш знаним сенегальцем в Україні, хоча таких небагато. Це справжня зірка! Він з успіхом і талантом грає у харківському „Металісті”. З відкриттям нашого Посольства багато що змінюється на краще, зокрема, полегшуються взаємні поїздки.
- Що становить пріоритетні галузі співпраці?
- Головною метою нашої дипломатичної присутності в Сенегалі є економіка. Це сенс буття Посольства, робота якого регулярно оцінюється саме за показниками зростання українського експорту. Вони, до речі, є геть непоганими. Кілька місяців тому 2 українські компанії відкрили свої підприємства в Дакарі. Вони працюють у галузі промислового холоду, виробництва меблів і будівельних матеріалів. Це добрий початок, який надасть поштовх іншим ініціативам. Роллю Посольства є також заохочення приватного бізнесу, допомагаючи йому порадами щодо перспектив ринку. Наші країни не дуже добре знають одна одну, тому наша роль полягає в наданні консультативної підтримки.
Одним із результатів візиту Міністра закордонних справ 2011 року стало підписання Угоди про співпрацю між ТПП. Нині Палати обмінюються інформацією щодо виставково-ярмаркових заходів, допомагають підприємцям налагодити контакти. Така взаємодія є великою допомогою розвиткові наших торговельних зв’язків.
- Україна є провідним світовим виробником пшениці. Сенегал має труднощі з її постачанням і регулюванням цін. Чи можна припустити, що співпраця з Вашою державою дозволить сенегальському урядові знайти вирішення цих проблем в Україні?
- Справді, для Сенегалу, як і для багатьох країн Африки питання продовольчої безпеки постає з надзвичайною гостротою. В цьому сенсі ми працюємо на двох рівнях. З одного боку ми започаткували співпрацю Сенегальського інституту аграрних досліджень з українськими вченими з метою селекції сортів пшениці, адаптованих до кліматичних умов Сенегалу. Ця робота триває, однак знадобляться роки, щоби застосувати її результати в аграрному виробництві. Отже, це важливе рішення, але на тривалу перспективу. В короткостроковій перспективі ми працюємо з сенегальськими підприємцями, зацікавленими в імпорті української пшениці та борошна. Я не є фахівцем у цій галузі, однак констатував проблему надзвичайної монополізованості ринку борошна в Сенегалі. В Україні виробник, який має більше 20% національного ринку, не може самовільно встановлювати ціни. Держава контролює процес ціноутворення і виробник має розкривати структуру ціни при кожному її підвищенні. Чим більше виробників, тим більше конкуренції з відповідними позитивними наслідками для споживача.
Крім того, ввізне мито є надзвичайно високим у Сенегалі. Очевидним є бажання держави захистити національного виробника, однак протягом найближчих 5 років Сенегал не вирощуватиме пшеницю через кліматичні умови, тому я не розумію, що саме захищає держава на цьому сегменті сенегальського ринку. Підтримання високого рівня ввізного мита негативно позначається на споживчих цінах цієї категорії товарів.
- За виключенням Андрія Шевченка та футболу сенегальці мало що знають про Вашу країну. Чи маєте Ви наміри сприяти поширенню інформації про Україну?
- Це один із пріоритетів нашої роботи. Складно працювати разом, якщо рівень взаємного пізнання є таким низьким. Нині, коли організаційний етап становлення Посольства завершено, можемо переходити до дій. Маємо намір організувати цього року діловий форум у Дакарі за умови, що буде знайдено вирішення проблеми отримання українцями сенегальських віз.
- Україна гостинно приймає іноземних студентів. Чи маєте Ви намір збільшувати кількість державних стипендій?
- Україна хотіла б бачити в своїх університетах значно більше сенегальців, ніж є сьогодні, оскільки вони мають добру репутацію. Сенегальські студенти дисципліновані і мають високий загальноосвітній рівень. Тому наші університети звертаються до Посольства з проханням поширювати інформацію про їхні можливості. 2012 року 40 сенегальців вирушили на навчання до України на платній основі.
На жаль, з 2008 року Сенегал жодного разу не скористався наданими йому державними стипендіями. Попри це, маємо намір продовжувати пропонувати ці стипендії.
Серед згаданих 40 юнаків і дівчат за навчання принаймні 15-х минулого року міг би сплачувати Уряд України. Мені щиро шкода, що за цих обставин всі родини мають сплачувати за навчання своїх дітей в Україні. Україна надзвичайно відкрита для прийому іноземців. Минулого року в нас навчалося більше 60 тисяч студентів. Це величезна кількість! Це добра інвестиція для країн їхнього походження, але також для українських інтересів. Система вищої освіти в Україні інтегрована до загальноєвропейської та відповідає цим стандартам. Ми є учасниками Болонського процесу та стороною Лісабонської конвенції. Відповідно, українські дипломи визнаються в ЄС. Рівень освіти в таких галузях як медицина або інженерія є надзвичайно високим.
- Регулярно надходить інформація щодо дискримінаційних і расистських дій щодо африканських студентів. Це створює поганий імідж для Вашої країни.
- Передусім хотів би підкреслити, що в цьому сенсі Україну не слід плутати з її окремими сусідами. Протягом років не зафіксовано расистських злочинів проти студентів та інших категорій іноземних громад. З десяток років тому ми справді зіткнулися з цією проблемою. Однак правоохоронні органи вчасно відреагували на піднесення правоекстремістських угруповань. Доказом ефективності цієї профілактичної роботи є відсутність інцидентів під час Чемпіонату Європи з футболу 2012 року як на стадіонах, так і поза їх межами. Нагадаю, що багато іноземців, у т.ч. гравців напередодні мали насторожене ставлення.
- Яким Ви бачите майбутнє відносин між Сенегалом і Україною?
- Я бачу його дуже позитивним, інакше я б не ініціював відкриття Посольства. Сенегал має численні переваги. Це соціальний мир, висока політична культура, судова система дозволяє захистити право власності, а повірте мені, це надзвичайно важливо з точки зору іноземного інвестора.
Нині найголовніше для Сенегалу – поступово відкривати свою економіку, тому що інші країни також дуже швидко розвиваються і мають чудові показники. Відтак Сенегал має продовжувати докладати зусиль і я бачу, що новий уряд робить це. Якщо ця тенденція буде продовжена, то Сенегалові вдасться зберегти регіональне лідерство. Саме для цього ми знаходимося в Дакарі, аби своєю співпрацею підтримати цей процес.